Таке питання до тебе: яку з цих характеристик ти більше спостерігаєш у своєму житті?
Залежність – це коли я думаю, що не можу жити без чогось або без когось (від цигарок, соцмереж, мобільного телефону, до дітей, коханих).
Співзалежність – коли і я, і він (вона) разом думаємо, що не можемо жити одне без одного.
Незалежність – це коли я не маю потреби в інших людях і всі мої потреби задовольняються без участі конкретного іншого або, в принципі, інших людей (мені от цікаво, у когось буває таке?).
Взаємозалежність – це визнання, що для задоволення моїх потреб потрібні інші люди і я їм потрібен для задоволення їхніх потреб. Ми один з одним взаємопов’язані і взаємно один одного потребуємо, але є повноцінними і спираємося на себе, знаючи, що наші потреби задовольняються життям, не обов’язково через ту людину, від якої ми цього чекаємо.
Колись у мене запитали, чи можу я жити без своїх дітей? Розумію, що це дуже провокативне запитання і, свого роду, теоретичне. Але палкість моєї негайної відповіді всередині (як ти розумієш, “ні”), змусила мене замислитися, чи не зі страху така однозначність? І що цей мій страх, що виливається в гіперопіку, може дати моїм дітям?
А як у тебе? Є щось або хтось, без чого ти не можеш жити? Або думаєш, що не можеш?
Скажу одне: звільнення від залежності або співзалежності дає масу енергії, відчуття розширення і додатковий ресурс.