Так багато написано і сказано про природу Любові.
Це глибоке вчення, що любов починається всередині нас самих, в істинній самотності ілюзії форми; що універсальна любов може бути знайдена тільки в моменті Зараз, у здачі життю, що відбувається; що любові до людства і серед людей не може бути, поки дії не будуть коректними. І, нарешті, що саме наша форма, наші тіла потребують поваги як транспортні засоби усвідомленості, і що наші відмінності священні та мутаційні.
Ми обумовлені вчитися любові в іншого, у матері й батька, у коханця й дитини. Таким чином, ми зумовлені шукати любов в інших, щоб “відчути” себе коханими.
“Хибне Я” не любить себе. Коли немає любові всередині, любов стає товаром. Чимось цінним, що варто шукати, через що варто страждати і чого варто палко бажати; товаром, який визначає життя більшості істот.
Вимір любові, втілення Любові: “Він кохає мене, я кохаю його”, “Я кохаю його недостатньо”, “Він не кохає мене достатньо”, “Якби він мене більше любив” і так далі.
Ні в чому з перерахованого вище немає любові. Скоріше це про страх самотності, порожнечу самотності, позбавленої любові до себе, які підживлюються неадекватністю і небезпекою.
Ра Уру Ху
Переклад Тайна Потьомкіна
