Це історія з нашого життя, про те, як ми брали собаку.
Я – спонтанний Генератор, людина, яка відгукується в моменті, спонтанно, дуже швидко. І моя донька молодша – це Генератор емоційний. Тобто її Стратегія така сама – відгукуватися, але Авторитет внутрішній – інший, їй потрібно фільтрувати в часі правильне для неї рішення. Ось настав момент, коли вона зрозуміла, відчула, що хоче взяти собаку. При тому ми зустрічали дуже багато різних фотографій і відео собак, яких розводять, і собак, які в притулку. І донька прийшла до ясності, що вона хоче взяти собаку в притулку. І ось зараз собака Мартіні в нас з 2018 року і щоразу, коли ми на неї дивимося, ми дивуємося, наскільки вона ідеально підходить, наскільки вона наша, як нам так пощастило, що нам трапилася саме ця собака і як взагалі це сталося?
І ось трішечки повертаючись назад, про те, як все складалося, мені хочеться поділитися тим, як це було, тому що ми експериментували і робили це з відгуку, дотримуючись генераторської Стратегії.
Так от, ми знайшли групу у Фейсбуці, називається “Хочу собаку”. Там розміщують періодично фотографії собак, які шукають дім. І ми дивилися ці фотографії і просто відгукувалися з Марією: “ага”, “неа”, “мм”, “так”. Залишали світлини в обраному в себе, щоб потім Марія могла згодом, фільтруючи, відчуваючи, наскільки “ага”, повернутися й відгукнутися ще раз, через час.
Так відбувалося, що кілька разів поспіль ми, повертаючись, начебто хотіли вже зустрічатися з собакою, дзвонити куратору, але виявлялося, що цей собака вже в якихось інших господарів, або його взяли на випробувальний термін.
Зривалося кілька варіантів, які здавалося ми вже готові подивитися, і Марія відчула, що вже “так”. Щоб ви розуміли, Марії тоді було років 10. Тим не менш, дійшло це все до того, що коли вкотре ми зателефонували щодо одного собаки і його забрали господарі, Марія навіть розплакалась, настільки здавалось їй, що нам не щастить, що життя якимось чином ставить перешкоди.
Але насправді, я вже з досвіду знала, що життя так веде. До “твого”, до того, що насправді “наше”. І ось цього вечора, коли вона розплакалася, (якщо їй треба фільтрувати, то у мене відгук у моменті), я пішла далі дивитися, у моменті обрала собаку, показала їй фотографію на наступний день, вона профільтрувала, ми з її ясності вже подзвонили, зустрілися.
І це дуже цікаво було, коли ми зустрілися і побачили цю собаку, за реакцією в мене було миттєве відчуття, що я цю собаку розумію, миттєве “ага”, відчуття, що ми розуміємо одне одного. Я ніби знаю зсередини, як вона реагує, думає. Такий самий миттєвий відгук спонтанного генератора був у мого чоловіка і ми взяли час, щоб Марія профільтрувала.
Наступного ранку, коли вона прокинулася – у неї було таке “так”, що вона не могла нічого іншого робити.
Вона казала: “Дзвони, дзвони, поїхали забирати Мартіні”. І таким чином, відгукуючись, хтось із нас спонтанно, в моменті, а емоційний Генератор, фільтруючи в часі, ми забрали собаку, яка стала членом нашої сім’ї, яка з нами розмовляє, яка дарує нам масу радості, і з якою ми справді дізнаємося, що таке безумовна любов, і яка настільки “наша”, що ми можемо лише дивуватися мудрості життя й тому, як веде життя.
Коли здається, можливо, що “все пропало, шеф”, життя вже приготувало твій варіант, він уже чекає на тебе, твоя можливість, твоя радість.
Те, для чого ти тут, із чим ти маєш зустрітися.
Так трапляється, до речі, і в зустрічах із людьми. Відчуття, коли ти зустрічаєш людину, з якою ти маєш зустрітися, – відчуття, що цього не могло не статися, що ви мали зустрітися. Ось так, дотримуючись своєї Стратегії та Авторитету, Генератор насправді перебуває на такому зв’язку з життям. І відчуває, що життя про нього дбає. Це дуже розслабляє і справді приносить у життя Генератора все, що йому потрібно.
