СКІЛЬКИ ТИ КОШТУЄШ?
Одного разу до Майстра прийшов молодий чоловік і сказав:
– Я прийшов до тебе, бо почуваюся таким жалюгідним і нікчемним, що мені не хочеться жити. Усі навколо твердять, що я невдаха, тюхтій і ідіот. Прошу тебе, Майстре, допоможи мені!
Майстер, мигцем глянувши на юнака, квапливо відповів:
– Вибач, але я зараз дуже зайнятий і ніяк не можу тобі допомогти. Мені потрібно терміново залагодити одну дуже важливу справу, – і, трохи подумавши, додав: – Але якщо ти погодишся допомогти мені в моїй справі, то я із задоволенням допоможу тобі в твоїй.
– Із… із задоволенням, Майстре, – пробурмотів той, із гіркотою зазначивши, що його вкотре відсувають на другий план.
– Добре, – сказав Майстер і зняв зі свого лівого мізинця невелику каблучку з гарним каменем.
– Візьми коня і скачи на ринкову площу! Мені потрібно терміново продати цю каблучку, щоб віддати борг. Постарайся взяти за нього побільше і в жодному разі не погоджуйся на ціну, нижчу за золоту монету! Скачи ж і повертайся якомога швидше! Юнак узяв перстень і поскакав. Приїхавши на ринкову площу, він почав пропонувати перстень торговцям, і ті спочатку з цікавістю розглядали його товар.
Але варто було їм почути про золоту монету, як вони тут же втрачали до каблучки будь-який інтерес. Одні відкрито сміялися йому в обличчя, інші просто відверталися, і лише один літній торговець люб’язно пояснив йому, що золота монета – це надто висока ціна за таку каблучку і що за неї можуть дати хіба що мідну монету, ну, в крайньому разі, срібну.
Почувши слова старого, молодий чоловік дуже засмутився, адже він пам’ятав наказ Майстра в жодному разі не опускати ціну нижче золотої монети. Обійшовши весь ринок і запропонувавши перстень добрій сотні людей, юнак знову осідлав коня і повернувся назад. Сильно пригнічений невдачею, він увійшов до Майстра.
– Майстре, я не зміг виконати твого доручення, – із сумом сказав він. – У кращому разі я міг би виручити за перстень кілька срібних монет, але ж ти не велів погоджуватися менше ніж на золоту! А стільки ця каблучка не коштує.
– Ти щойно вимовив дуже важливі слова, синку! – відгукнувся Майстер. – Перш ніж намагатися продати перстень, непогано було б встановити його справжню цінність! Ну а хто може зробити це краще, ніж ювелір? Скачи-но до ювеліра та запитай у нього, скільки він запропонує нам за каблучку. Тільки, що б він тобі не відповів, не продавай перстень, а повертайся до мене. Юнак знову схопився на коня і вирушив до ювеліра.
Ювелір довго розглядав каблучку через лупу, потім зважив її на маленьких терезах і, нарешті, звернувся до юнака:
– Передай Майстру, що зараз я не можу дати йому більше п’ятдесяти восьми золотих монет. Але, якщо він дасть мені час, я куплю каблучку за сімдесят, враховуючи терміновість угоди.
– Сімдесят монет?! – юнак радісно засміявся, подякував ювеліру і щодуху помчав назад.
– Сідай сюди, – сказав Майстер, вислухавши жваву розповідь молодої людини. І знай, синку, що ти і є ця сама каблучка. Дорогоцінна і неповторна! І оцінити тебе може тільки справжній експерт. То навіщо ж ти ходиш по базару, чекаючи, що це зробить перший зустрічний?